На засіданні Урядового комітету з питань культури, науки, освіти, молоді та спорту розглянули проєкт постанови Кабміну щодо внесення об’єктів Більського городища до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’яток національного значення.
Як повідомляє Полтавська ОВА, йдеться про Західне та Східне укріплення городища, оборонні споруди Великого укріплення Більського городища. Пам’ятка має виняткову історичну та археологічну цінність й охоплює періоди від передскіфського часу до доби козацтва.
Довідка
Загальна інформація
Більське городище – поселення скіфського часу, що функціонувало з кінця VIII до початку III століть до н. е. Городище розташоване на височині в межиріччі річки Ворскли та правої притоки Псла – річки Суха Грунь, на території села Більськ Полтавського району Полтавської області та села Куземин Охтирського району Сумської області.
Східне укріплення
Функціонувало від другої половини VI ст. до н. е. до кінця IV ст. до н. е., площа – 77,6 га. Вали висотою 3–4 м, рови глибиною до 4 м, зовнішні схили ескарповані. Поселення займало провідну роль у системі городища з V ст. до н. е. На розкопках (5 га) виявлено житлові, господарські та культові споруди, майстерні з обробки бронзи та металів, залишки дерев’яного храму, численні предмети ремесла та античний імпорт.
Західне укріплення
Площа – близько 86,5 га, розташоване за 4 км від Східного. Поселення існувало з другої половини VIII ст. до н. е. по V ст. до н. е. Археологічно виявлено 54 зольники з житловими, господарськими та культовими спорудами. У XVI–XVII ст. територія використовувалася для видобутку селітри, що частково зруйнувало культурні нашарування та вали. Флора укріплення включає рідкісні види, занесені до Червоної книги України.
Куземинське укріплення
Розташоване на півночі городища, площа – близько 15 га. Це найменш досліджена частина комплексу через заліснення території. Укріплення займає мис правого корінного берега р. Ворскла та мис першої надзаплавної тераси, складається з двох частин, об’єднаних валами Великого Більського городища.
Археологічні дослідження проводились у 2014 році спільною експедицією Інституту археології НАН України та ІКЗ «Більськ». Розкопки показали, що комплекс створювався одночасно, а рів не чистився та не поновлювався і повністю заплив ще у скіфський період. Після короткого періоду функціонування укріплення було покинуто і не модернізувалося, ймовірні причини цього наразі невідомі.
