Вища рада правосуддя розпочала другу дисциплінарну справу стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської області Сергія Должка через його спірний вирок у справі про ухилення від мобілізації. У вироку суддя поставив під сумнів легітимність української держави та її законів, що призвело до об’єднання двох дисциплінарних справ та старту офіційного дисциплінарного розслідування.
26 лютого 2025 року Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила рішення про відкриття першої дисциплінарної справи відносно судді Должка. Відповідно до двох скарг, суддя ухвалив чотири вироки, в яких використовував метод дводумства, висловлюючи суперечливі мотиви, що сприяли формуванню у громадян хибної впевненості в правомірності невиконання українських законів, а також завдали шкоди суверенітету держави. Должко також посилався на неофіційні довідники та перекручує зміст нормативно-правових актів, намагаючись створити враження про незаконність дій органів влади.
Два з його вироків стосувалися порушення карантинних норм, де в одному з них суддя Должко охарактеризував Національну поліцію як «приватну компанію», а в іншому — стверджував, що «правонаступництво України на території Української РСР не відбулося, території та майно не передавалися».
Також, у випадку з оплатою послуг газопостачальної компанії АТ «Полтавагаз», суддя вказав на «божественний нормативно-правовий акт», зокрема вдавшись до посилання на «Біблію Книги Священного Писання Старого та Нового Заповіту… Перша книга Мойсея буття ст. 5, 6», а також на «Житловий комунальний кодекс УРСР».
У ще одному вироку, де суддя виправдав військовозобов’язаного, який двічі не з’явився у військкомат після медичного обстеження, він аргументував свою позицію, що Закони України й Укази Президента є «авторськими творами». Частина цього рішення також була викладена російською мовою.
У зв’язку з останнім вироком до Вищої ради правосуддя подано ще три дисциплінарні скарги на Сергія Должка. У своїй мотивувальній частині суддя:
* Поставив під сумнів існування та легітимність ключових державних установ України (Кабінету Міністрів та Міністерства оборони).
* Заявив, що закони України та укази Президента є «авторськими творами» і не є обов’язковими для виконання.
* Висловив сумніви щодо існування держави Україна.
* Виклав частину вироку російською мовою, що порушує закон про державну мову судочинства.
* Скаржники вважають ці висловлювання безглуздими, такими, що підривають авторитет правосуддя, і що вони мають елементи сепаратистської пропаганди.
Крім того, один зі скаржників зазначив на можливі серйозні порушення норм Кримінального процесуального кодексу під час розгляду справи, зокрема на недослідження доказів у відкритому засіданні при спрощеному провадженні.
Скаржники вважають, що цей вирок спричинив значний резонанс в суспільстві та медіа, і зрештою був скасований. Вершина такого розвитку подій вимагає уваги до якості правосуддя в Україні та дотримання норм закону.
