Житель Яреськів на Полтавщині Ярослав Гончар залишив роботу монтажника вікон у Полтаві та повернувся до рідного села, де зайнявся гончарством і будівництвом печей. Разом із дружиною Світланою він облаштував майстерню в будинку своїх дідуся та бабусі, виготовляє керамічний посуд і проводить майстер-класи.
Про історію майстра розповів Ukrainer.
До гончарства Ярослав прийшов поступово. Працюючи монтажником вікон, у вільний час він займався деревом, металом і лозою. Згодом зацікавився керамікою. Перші знання отримував із книжок і відео, а пізніше переймав досвід інших майстрів на фестивалях та ярмарках.
Спочатку Ярослав виготовляв керамічні вироби для себе, друзів і сусідів. Згодом його почали запрошувати на ярмарки, а посуд став користуватися попитом.
«Гончарство – це прекрасно, мені це дуже подобається, жити без цього не можу. Я для себе зрозумів, що кожному потрібно знайти своє місце в цьому житті, де він робить те, для чого призначений», – розповідає майстер.
Родинна майстерня
Ярослав разом із дружиною повернувся жити до Яреськів і оселився в будинку, який його дідусь і бабуся збудували у 1947 році. Там він облаштував майстерню, виготовив власні інструменти та почав будувати печі.
Першою роботою Ярослава, пов’язаною з глиною, було саме будівництво печей. Він використовував місцеву глину, готував розчини та створював горни для випалу кераміки.
Першу піч майстер збудував узимку. Через морози її склепіння завалилося, однак Ярослав відновив конструкцію та добудував горно з доступних матеріалів. Надалі користувався цією піччю протягом семи років.
Нині майстер виготовляє тарілки, миски, чашки, кухлі, вази та горщики. У роботі використовує, зокрема, техніки поливи та ритування.
Гончарство стало родинною справою. Ярослав працює за гончарним кругом, його дружина Світлана займається декоруванням. Вона також опанувала опішнянську мальовку й використовує традиційні орнаменти у своїх роботах. Діти родини також можуть працювати з глиною, хоча старший син Святослав більше цікавиться деревом.
За словами Ярослава, він не прагне повністю копіювати опішнянський стиль. Традиційну мальовку родина використовує як основу для власних експериментів.
Гончарство під час повномасштабної війни
Повномасштабне вторгнення Ярослав зустрів у Яреськах. У перші місяці війни він майже не займався керамікою, оскільки вважав, що людям не до таких виробів.
У 2023 році покупці знову почали цікавитися його роботами. Ярослав пов’язує це з потребою людей у позитивних емоціях на тлі постійних тривог та обстрілів.
Майстер відновив роботу та почав активніше вести соцмережі. Його кераміку замовляли також за кордон, щоб показувати іноземцям українське народне мистецтво.
Під час перших місяців повномасштабної війни Ярослав разом із друзями та сусідами випікав у власних печах печиво для переселенців, які приїжджали до Яреськів.
Зараз гончар проводить майстер-класи та навчає охочих працювати з глиною. Каже, що хоче, аби люди після роботи за гончарним кругом отримували позитивні емоції та забирали із собою власноруч створений виріб.
