Громадський транспорт у Полтаві — хаос замість системи
Полтава щодня стикається з проблемами у сфері громадського транспорту. Це створює незручності для мешканців і ставить під загрозу їхнє життя.
Що ми бачимо щодня?
Спостерігаємо розбиті маршрутки з колісницями, що валяться, дверима, які випадають на ходу, і дахами, що протікають в дощ. А ще є випадки, коли транспорт виходить з ладу і «злітає» з дороги, що, на жаль, не поодинокі.
На фоні цього комунальне підприємство «Полтаваелектроавтотранс» виглядає приємно. Воно демонструє, як має працювати громадський транспорт: нові тролейбуси та автобуси, відносно комфортні умови. Проте техніка тут останній раз оновлювалась у 2020 році. Тоді ми виступили з пропозицією, що комунальний перевізник має бути основою транспортної системи. На жаль, це призвело лише до п’яти років без змін, а місто залишається залежним від приватних перевізників, які давно втратили відповідальність перед пасажирами.
Транспортна схема Полтави також викликає занепокоєння.
У місті, через особливості його планування, багато маршрутів дублюють один одного в центрі, а мікрорайони залишаються ізольованими. Щоб дістатися з ГРЛ на Огнівку, потрібні пересадки. Це означає, що потрібно платити двічі, та ще й з труднощами через відсутність безготівкової оплати. Таке положення справ — наслідок відсутності логіки, контролю, графіків і системного підходу.
Саме тому ми колись ініціювали запуск електронного квитка. Це могло б дати:
* виведення фінансів з тіні;
* реальну картину пасажиропотоку;
* прозорість при нарахуванні компенсацій за перевезення пільговиків;
* додаткові надходження до міського бюджету.
Але, на жаль, через брак політичної волі та професіоналізму ця ідея досі не знайшла належного втілення.
Що необхідно зробити?
Система не зміниться сама по собі. Потрібні конкретні кроки:
* Придбання нових автобусів та тролейбусів — регулярне, а не раз на п’ять років.
* Передача центральних маршрутів у руки комунального перевізника.
* Виведення з тіні всіх оплат за проїзд.
* Забезпечення водіїв стабільною зарплатою та нормальними умовами роботи.
А тепер про основну маніпуляцію — тарифи.
Підвищення вартості проїзду — це просто знущання, якщо:
* перевезення неякісні;
* транспорт небезпечний;
* кошти за проїзд — «у тіні»;
* графіки руху не відповідають дійсності;
* контроль відсутній.
Спочатку має бути якість, потім зрозуміле обґрунтування для тарифу. Лише після цього, за необхідності, можна підняти ціну. Проте ж ми знову бачимо все навпаки.
Що з околицями міста?
Спробуйте доїхати до Садів-2, ГРЛ чи Огнівки після 19:00. Це майже неможливо. Люди залишаються без допомоги: маршрутки не ходять, альтернатив немає. Пішки йти чи їхати на таксі — це не вихід.
А можливо, так в інших містах? Зовсім ні. В інших містах транспорт їздить увечері. Техніка оновлюється навіть під час війни. У Києві вартість проїзду становить вісім гривень. Тож цілком ймовірно, що в Полтаві це теж можливо — реальні дії замість пустих обіцянок.
Що робити вже зараз?
Читайте також: Полтава готується до зими: важливість підготовки влітку
