Після майже семи років у полоні додому повернувся боєць із Полтавщини Станіслав Панченко. Він — військовослужбовець 58-ї окремої мотопіхотної бригади та уродженець Новосанжарського району. Захоплений бойовиками на Донеччині у січні 2019 року, Станіслав пережив численні труднощі — сфабриковані вироки та колонію в Макіївці. Однак під час останнього обміну 14 серпня він зміг повернутися додому — разом із котом, якого прихистив у полоні.
14 серпня під час чергового обміну з росією до України повернули 84 громадян, серед яких були як військові, так і цивільні. Військовослужбовець 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Станіслав Панченко, який був у полоні з 2019 року, також дійшов до рідної землі. Про це повідомила його мама, Валентина Панченко.
У 20 років Станіслав потрапив у полон 17 січня 2019 року, коли служив на опорному пункті неподалік Горлівки. Напередодні він закінчив Полтавський професійний ліцей транспорту, а в 2017 році уклав контракт із ЗСУ.
Родичі дізналися про його місцезнаходження через пропагандистське відео, опубліковане сепаратистами, на якому він під тиском розповідав про своє потрапляння до Збройних сил. Бригада підтвердила, що його готували до цього запису, акцентуючи, що він не є дезертиром, а потрапив у полон, виконуючи службові обов’язки.
Через деякий час Станіслава перевели до 5-го Донецького СІЗО, а після цього — до 32-ї колонії у Макіївці, де він відбував покарання за сфабрикованими статтями «тероризм» і «незаконне захоплення влади». Йому було призначено 17 років ув’язнення.
Валентина Панченко розповіла, що син не повернувся сам, а привіз із собою кота, якому надав притулок у колонії: «Головне, що він не один повернувся, а ще й котика привіз. Казав: “Прийдеш — забереш кота, бо якщо загублю, буде неприємно”.»
Нині 26-річний Станіслав перебуває на реабілітації. Зі слів його матері, зв’язок із сином під час полону підтримували переважно цивільні, які також відбували покарання в колонії.
Президент Володимир Зеленський зазначив, що серед звільнених 14 серпня є ті, хто перебував у російському полоні ще з 2014 по 2017 рік. Більшість з них потребують медичної допомоги та тривалої реабілітації. Таким чином, повернення Станіслава Панченка не лише особисте щастя для родини, а й символ надії для тисяч людей, які все ще чекають на своїх близьких з полону.
Читайте також: У Полтаві вшанували зниклого журналіста Володимира Паршевлюка іменною табличкою
