Упродовж останнього тижня стало відомо про загибель 23 військовослужбовців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю. Серед них — жителі Полтави, Кременчука, Лубен, Глобиного, Хорола та інших громад регіону. Частина захисників тривалий час вважалася зниклою безвісти, а їхню загибель вдалося підтвердити після проведення ДНК-експертиз та ідентифікації тіл.
Про втрати повідомили місцеві органи влади та територіальні громади.
Серед загиблих:
– Олександр Михайлович Зелінський — рядовий, стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу. Загинув 15 лютого 2024 року в Донецькій області під час виконання бойового завдання. Народився 11 жовтня 1975 року в Кременчуці. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 31, закінчив Вище професійне училище № 7. Працював на підрядному підприємстві «Нафтохімік». У 2023 році був призваний на військову службу за мобілізацією.
– Анатолій Михайлович Сіманов — солдат, бойовий медик. Загинув 12 травня 2024 року під час виконання бойового завдання. Народився 15 вересня 1968 року. 28 жовтня громада зустрічала траурний кортеж із тілом полеглого воїна. Жителів закликали утворити «живий коридор» шани.
– Віталій В’ячеславович Волков — солдат, мотострілець, позивний «Монгол». Загинув 27 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Народився 23 березня 1973 року в місті Красноводськ (Туркменія). Навчався у хіміко-технологічному технікумі за фахом прибориста, згодом здобув спеціальність кухаря. У 1990 році переїхав із родиною до України, проходив строкову службу в пожежній частині Сєвєродонецька. Після служби проживав і працював у Дніпрі. У грудні 2022 року добровільно вступив до Збройних Сил України, спочатку служив кухарем, а у 2024 році — мотострільцем на Харківському напрямку.
– Сергій Миколайович Хлопонін — старший механік-водій механізованої роти механізованого батальйону. Загинув 27 червня 2024 року на Харківщині під час виконання бойового завдання. З червня 2024 року вважався зниклим безвісти. 2 жовтня 2026 року факт загибелі офіційно підтвердили за результатами ДНК-експертизи. Народився 13 червня 1972 року в селі Рибці Полтавського району. У Полтаві здобув освіту за фахом «Експлуатація і ремонт шляхових машин та обладнання» та кваліфікацію техніка-механіка.
– Богдан Володимирович Макшанов — стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу. Загинув 21 лютого 2025 року на Курщині в бою за Україну. Зв’язок із ним обірвався того самого дня. Загибель підтвердили рідним після репатріації тіл та проведення ідентифікації. Народився 16 вересня 1986 року в Єревані. Згодом проживав із родиною у Дніпрі, де закінчив загальноосвітню школу № 64. Здобув професію електрогазозварника у професійно-технічному училищі № 2. Працював за спеціальністю на підприємстві «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», водієм на ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат № 5», а також виконував будівельні й покрівельні роботи. Із грудня 2024 року захищав Україну на Курському напрямку.
– Владислав Юрійович Архаров — солдат, розвідник гранатометно-розвідувальної групи спеціального призначення. Загинув 2 червня 2025 року поблизу села Водолаги Сумського району під час виконання бойового завдання. Вважався зниклим безвісти з цієї дати. Народився 24 грудня 1993 року в місті Торез Донецької області. Навчався у загальноосвітній школі № 6 міста Торез, закінчив Гірничий технікум імені О. Ф. Засядька. Останнім часом проживав у Кременчуці. Працював слюсарем-електриком з ремонту електроустаткування на заводі ПрАТ «Кредмаш», а згодом — на іншому підприємстві. Після призову за мобілізацією став до лав захисників України.
– Павло Віталійович Вертегел — солдат. Загинув 8 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Народився 1 грудня 1984 року в місті Комсомольськ (нині Горішні Плавні). Навчався у загальноосвітній школі № 5, закінчив Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського за спеціальністю «Правознавство». Працював на підприємствах міста. 30 травня 2025 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.
– Михайло Борисович Рябець — військовослужбовець Збройних Сил України. Загинув 13 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання. Вважався зниклим безвісти з цієї дати. Наприкінці жовтня 2026 року факт загибелі офіційно підтвердили. Народився 17 серпня 1991 року в Зінькові. Навчався у Зіньківській спеціалізованій школі № 1, згодом вступив до Хомутецького технікуму, де здобув професію ветфельдшера. Також навчався в Регіональному центрі професійно-технічної освіти. Працював у місцевому комунальному підприємстві «Комунгосп», активно займався спортом. У серпні 2025 року був призваний до лав Збройних Сил України.
– Олег Володимирович Чаюн — стрілець спеціалізованого штурмового батальйону «Шквал». Загинув 13 жовтня 2026 року в районі селища Придорожнє Запорізького району внаслідок удару ворожого FPV-дрона під час виконання обов’язків військової служби. Народився 7 грудня 1983 року в Глобиному. Навчався у Глобинській загальноосвітній школі № 1. У цивільному житті працював різноробочим на підприємствах та в будівельній дільниці. 18 вересня 2026 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.
– Карен Артурович Мелконян — солдат, марксмен 1-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 2-го штурмового батальйону. Загинув 14 жовтня 2026 року в районі селища Лісне Запорізького району внаслідок ворожого удару FPV-дрона. Народився 10 липня 2000 року. Зростав і проживав у селі Олександрівка Лубенського району та в Пирятині. Закінчив Пирятинську міську школу № 6, згодом навчався у Полтаві за фахом перукаря. Працював у будівельній сфері, захоплювався спортом і футболом. Пройшов бойовий вишкіл у зоні АТО. 9 вересня 2025 року був призваний на військову службу.
– Дмитро Валерійович Тимошенко — молодший сержант, стрілець-зенітник зенітно-ракетного відділення. Загинув 18 жовтня 2026 року в районі села Стецьківка Сумського району під час ведення бойових дій. Народився 5 червня 1980 року. Проживав у Кременчуці, навчався у Кременчуцькому ліцеї № 17. Захоплювався історичними реконструкціями та фехтуванням. 24 лютого 2022 року добровільно став до лав територіальної оборони на захист України.
– Юрій Олегович Пік — солдат, номер обслуги 1-ї обслуги міномета 2-го мінометного взводу мінометної батареї батальйону оперативного призначення Національної гвардії України. Загинув 19 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Народився 19 червня 1986 року в Полтаві. Навчався у загальноосвітній школі № 12, закінчив професійно-технічне училище № 4, згодом навчався у Полтавському комерційному технікумі. Працював на кондитерській фабриці «Домінік», у кінотеатрі, а пізніше — у службі таксі.
– Анатолій Юрійович Авраменко — підполковник, заступник командира механізованого батальйону з артилерії. Загинув 20 жовтня 2026 року поблизу селища Дробишеве Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Народився 8 січня 1971 року. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 28. Продовжив родинну військову династію та закінчив Тбіліське вище артилерійське командне училище імені 26 Бакинських комісарів. 21 квітня 2025 року був призваний на військову службу за мобілізацією.
– Дмитро Сергійович Гордіюк — старший солдат, навідник-оператор 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 141-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Загинув 21 жовтня 2026 року в Синельниківському районі Дніпропетровської області під час виконання бойового завдання. Народився 27 квітня 1990 року в Хоролі. 15 січня 2025 року був призваний на військову службу за загальною мобілізацією першим відділом Лубенського районного ТЦК та СП.
– Євгеній Станіславович Макайда — солдат, майстер-номер обслуги гранатометного розрахунку артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини. Загинув 22 жовтня 2026 року в районі Слов’янська Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Народився 20 листопада 1990 року в Глобиному. Навчався у Глобинській загальноосвітній школі № 3, після чого здобув фах тракториста у Глобинському професійно-технічному училищі. Працював слюсарем на підприємстві «Глобинський свинокомплекс», згодом — виробником сиру на ТОВ «Глобинський маслосирзавод». 6 березня 2025 року був призваний на військову службу.
– Юрій Юрійович Цемох — старший лейтенант, командир взводу, старший офіцер на батареї 1-го реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї військової частини А3425. Загинув 23 жовтня 2026 року в районі села Любицьке Запорізького району. Народився 9 лютого 1985 року в селі Тимошівка Глобинського району. Навчався у місцевій школі, закінчив педагогічне училище за спеціальністю «Фізична культура». Проходив строкову військову службу, після чого працював у цивільній сфері. 25 лютого 2022 року добровільно став до лав Збройних Сил України. Був відзначений військовими нагородами за мужність і сумлінне виконання обов’язку.
– Іван Олексійович Чоха — сержант, військовослужбовець 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Загинув 24 жовтня 2026 року в районі селища Балабине Запорізького району внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Народився 13 травня 1983 року в селі Яцини Лубенського району. Дитинство та юність провів у селі Прихідьки. У 1999 році закінчив Вишневецьку загальноосвітню школу. Проходив строкову службу у Вінниці. Після цього працював у правоохоронних органах: був сержантом патрульно-постової служби у Голосіївському районному управлінні, згодом — у Головному управлінні МВС України в Києві. У березні 2022 року добровільно вступив до лав ЗСУ. Брав участь у боях у районах Долини, Кремінної, Краснопопівки, Добропілля, у контрнаступі на Запорізькому напрямку та Курській операції. Двічі після поранень повертався на передову. Був нагороджений відзнакою Президента України, нагрудним знаком «Залізна воля» та відзнакою Міністра оборони України.
– Олександр Олександрович Вороненко — солдат, стрілець-помічник гранатометника стрілецького відділення. Загинув 24 жовтня 2026 року під час виконання військового обов’язку. Народився 20 листопада 1982 року в Полтаві. У 2001 році закінчив професійно-технічне училище № 23. У 2015 році добровільно став на захист України. Після початку повномасштабного вторгнення повернувся до лав війська.
– Анатолій Миколайович Шевченко — військовослужбовець. Помер 24 жовтня 2026 року. Народився 10 березня 1973 року. 8 квітня 2026 року був призваний на військову службу третім відділом Миргородського районного ТЦК та СП.
– Юрій Миколайович Луценко — солдат, військовослужбовець 151-ї окремої механізованої бригади. Помер 25 жовтня 2026 року на Харківщині. Народився 2 березня 1976 року в Дніпрі. Зростав у Котельві, де відвідував дитячий садок і навчався у початковій школі. Після здобуття середньої освіти в Харкові повернувся до Котельви та закінчив професійно-технічне училище № 54 за спеціальністю каменяра. У 2024 році став до лав Збройних Сил України.
– Сергій Олександрович Світловський — сержант, головний сержант артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини. Помер 26 жовтня 2026 року в КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» у Лубнах. Народився 4 липня 1986 року в селі Губське Лубенського району. Повну загальну середню освіту здобув у Тарандинцівській загальноосвітній школі. Навчався на фізико-математичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка та в Лубенському фаховому медичному коледжі. Проходив строкову військову службу. Працював експедитором і робітником на приватних підприємствах Лубен. Із лютого 2025 року захищав Україну, воював на Харківському та Сумському напрямках, неодноразово зазнавав контузій. Був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
– Андрій Петрович Бербелюк — оператор відділення управління 44-ї окремої механізованої бригади. Загинув 27 жовтня 2026 року в бою поблизу Дружківки Краматорського району Донецької області під час виконання службових обов’язків. Народився 14 червня 1978 року. Проживав у селі Бутенки Полтавського району. Під час повномасштабного вторгнення став на захист України у складі 44-ї окремої механізованої бригади. Спочатку служив стрільцем-зенітником, згодом — оператором відділення управління, виконуючи завдання з прикриття логістичних шляхів.
– Микола Олександрович Ревенок — колишній військовослужбовець, старший солдат, навідник 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону. Раптово помер унаслідок проблем зі здоров’ям. Народився 3 грудня 1987 року. Проживав у селі Кошманівка Полтавського району. У 2016 році добровільно став на захист України під час антитерористичної операції. Із перших днів повномасштабного вторгнення знову вирушив на фронт, виконував бойові завдання переважно на Донецькому напрямку. У 2023 році поблизу Часового Яру Донецької області отримав тяжке поранення, пройшов тривале лікування та реабілітацію, зокрема за кордоном, після чого був звільнений зі служби за станом здоров’я. Був нагороджений відзнакою Президента України за участь в АТО та відзнакою командувача Сухопутних військ ЗСУ.
Військові загинули на різних напрямках фронту, зокрема на Донеччині, Харківщині, Сумщині, Запоріжжі та Курщині. Найпізніші повідомлення стосуються втрат у період із 13 до 27 жовтня 2026 року.
Інформацію про загибель захисників оприлюднили Кременчуцька, Полтавська, Гадяцька, Лубенська, Горішньоплавнівська, Зіньківська, Глобинська, Гребінківська, Хорольська, Новогалещинська, Пирятинська, Білоцерківська, Котелевська, Лубенська, Білицька та Машівська громади.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким полеглих захисників. Світла пам’ять воїнам, які віддали життя за Україну.
