Останніми місяцями у Луцьку та Полтаві розгортаються схожі суспільно-політичні процеси: масштабні перевірки бюджетів громад аудиторами ДАСУ, кадрові політичні зміни, активізація правоохоронних органів та посилення позицій представників депутатських груп «Довіра», «За майбутнє» та менеджерів, яких у медіа пов’язували з бізнес-орбітою Дмитра Фірташа. Ці події збіглися в часі з фактичним зникненням самостійної монобільшості «Слуги народу» у Верховній Раді, яка тепер для ухвалення рішень залежить від ситуативних союзників.
У політичних та експертних колах дедалі частіше звучить припущення, що платою за стабільні голосування у Верховній Раді міг стати додатковий вплив парламентських партнерів на регіональному рівні. Прямих доказів існування таких кулуарних домовленостей, звісно, немає. Проте те, як одночасно в різних куточках країни вмикаються перевірки силовиків і змінюються посадові особи, має ознаки системного компромісу. З боку це виглядає наче політичний бартер, де розмінною монетою ризикують стати інтереси місцевих громад, які опиняються в залежності від великої політики.
В обох досліджуваних регіонах спостерігається схожий алгоритм: активізація Державної аудиторської служби (ДАСУ) та правоохоронців (НАБУ) передує або супроводжує суттєві зміни у владних кабінетах.
Волинський трек
Наприкінці листопада 2025 року ДАСУ розпочала масштабну перевірку бюджету Луцька за останні п’ять років, за результатами якої заявила про фінансові порушення на 800 млн грн (із яких майже 400 млн грн — зафіксовані як прямі збитки).
У грудні “Суспільне” повідомило, що НАБУ провело обшуки у міського голови Ігоря Поліщука та голови Волинської облради Григорія Недопада (обидва представляють партію «За майбутнє»).
У березні hromadske повідомило, що мер Луцька Ігор Поліщук та секретар міської ради Юрій Безпятко раптово й достроково пішли у відставку. Поліщук заперечував зв’язок свого рішення як із розслідуванням НАБУ, так і з аудитом ДАСУ бюджету міської ради.
Посаду очільника міста через позицію секретаря міськради без проведення нових виборів, за даними “Суспільне“, зайняла інша представниця «За майбутнє» Катерина Шкльода. За даними з сайту міської ради Луцька, Катерина Шкльода у 2020 –2025 роках була заступницею голови та головою правління Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».
Як зазначає рух “Чесно”, Ігор Палиця – народний депутат Верховної Ради 9, 7 та 6 скликання. Депутат та голова Волинської обласної ради 7 скликання (2015-2019). Голова Одеської ОДА (2014-2015), бізнесмен. У 2019 році був обраний депутатом Верховної Ради 9 скликання за виборчим округом №22 (м.Луцьк Волинської області) як самовисуванець та член партії “Укроп”. Член депутатської групи “За майбутнє”. Напередодні місцевих виборів 2020 року Палиця очолив політичну партію «За майбутнє» та вів її до участі у виборах до Волинської обласної ради й Луцької міської ради.
Полтавський трек
У Полтавській області процеси демонструють тенденцію до глибшого переформатування.
8 січня 2026 року Президент призначив начальником Полтавської ОВА Віталія Дяківнича. Останній офіційно є представником «Слуги Народу».
Однак 13 січня видання «Українська правда» написало, що, за словами більшості його співрозмовників, Віталій Дяківнич є креатурою голови депутатської групи «Довіра» нардепа Олега Кулініча. Журналісти “УП” зазначали, що це призначення насамперед прояв партнерської довіри до депутатської групи “Довіра” у Раді, яка вже багато років допомагає “Слузі народу”. З іншого боку, на думку видання, призначення Дяківнича – це спроба “зачистити” залишки команди Єрмака-Кулеби, що залишалася в Полтавській ОВА після переходу Філіпа Проніна в лютому 2025-го у Держслужбу фінмоніторингу.
Примітно, що вже наступного дня, 14 січня, Віталій Дяківнич призначив своєю позаштатною радницею Тетяну Усик, помічницю-консультантку Олега Кулініча. Після цього на посадах в Полтавській ОВА почали з’являтися й інші представники “Довіри”.
Паралельно кадрові зміни зачепили комунальну сферу Полтавщини. Зокрема, у квітні 2026 року першим заступником начальника Полтавської ОВА став Олег Мізік. Гендиректором «Полтававодоканалу» офіційно став Юрій Заставський – брат дружини Олега Мізіка. Департамент будівництва і ЖКГ Полтавської ОВА тепер очолює Антон Кій. Усі троє, Олег Мізік, Юрій Заставський та Антон Кій в минулому працювали ПАТ «Запоріжгаз», яке в різні періоди в медіа та експертному середовищі пов’язували з бізнес-групою Дмитра Фірташа.
Читайте також: Олег Мізік прокоментував роботу в «Запоріжгазі» та відповів на питання про зв’язки з Фірташем
Однак вплив на область не означав автоматичного контролю над її центром. Тому в Полтаві розгорнувся окремий сценарій з імовірною метою змінити керівництво міста на підконтрольне новим очільникам Полтавської ОВА.
Оскільки Полтава є глибоко тиловим містом, об’єктивних причин усувати обраних жителями депутатів від керування містом немає. Виборів мера також поки немає. Водночас дивує одне: чому нове керівництво ОВА не змогло знайти спільної мови з мерією Полтави. Замість діалогу триває активний пошук юридичних приводів для введення міської військової адміністрації (МВА) за кількома паралельними напрямками:
- Кадрові та політичні заклики: у лютому депутат міськради від «Слуги народу» Антон Ярмолюк (якого у 2023 році «прокатили» повз крісло секретаря міськради на користь Ямщикової) зареєстрував петицію про введення МВА. Петиція не набрала голосів, але цю тему він знову активно підняв у червні.
- Аудиторський пресинг: навесні стало відомо, що аудитори ДАСУ розпочали перевірку міського бюджету за 2022–2025 роки (аналогічно до луцького кейсу). Результати цього аудиту поки невідомі, але згодом можуть стати офіційним приводом для скасування повноважень міськради.
- Кримінальні справи та арешти: у квітні НАБУ провело обшуки у депутатів різних фракцій, що публічно підтвердила міська рада та депутат міської ради від «Слуги народу» Юрій Бражник. Уже в червні ВАКС відправив Бражника під варту із рекордною заставою у 33 млн грн (захист назвав таку суму прихованою формою безумовного арешту). З ухвали суду відомо, що це розслідування почалося в листопаді 2025 року. За припущеннями ІВ «Полтавщина», якщо розслідування зачепить ще кількох депутатів, міська рада просто втратить можливість ухвалювати рішення, що автоматично відкриє шлях до введення МВА.
- Комунальна блокада: паралельно місцеве ДАСУ та ОВА прискіпливо перевіряють всі закупівлі міськради з благоустрою. Через зауваження робочої групи «Прозорість та підзвітність» при Полтавській ОВА Полтава вже залишилася без підрядника для покосу трави. Далі, ймовірно, це повториться з ремонтом доріг та встановленням зупинок, закупівлі щодо яких наразі перевіряються. Суть в тому, що негаразди з благоустроєм штучно провокують суспільне невдоволення чинною мерією та створює ідеальні умови для того, щоб центр «навів лад» через введення МВА.
Зазначимо, що військові адміністрації зосереджують усю повноту влади. Начальник військової адміністрації одноосібно ухвалює рішення щодо управління громадою, використання бюджету, земельних питань та комунального майна.
Що кажуть на місцях
Очільниця волинського осередку партії «Європейська Солідарність» Юлія Вусенко, коментуючи ситуацію в Луцьку, написала у Facebook:
«А зараз нам публічно показали, що коли голова мафіозної структури вважає, що його тимчасовий представник його ж припустимо обікрав або зробив щось, що йому не подобається, він просто замінює цього представника, ніяким чином не зважаючи на думку громади, ніколи не питаючи про це і абсолютно не звертаючи на це уваги», – написала депутатка.
За її словами, переважна більшість людей, які зараз позиціонують себе як представники громади, тиснуть кнопки або виконують вказівки людини, яка фактично керує ними.
«Суть у тому, що ляльковод навіть не живе в Луцьку, не відчуває міста, знаходиться далеко від нього, навіть в повномасштабну війну. Тому що цій людині абсолютно байдуже до всього, що тут відбувається, окрім перерозподілу фінансових потоків у місті та області», – зазначила депутатка.
За словами Юлії Вусенко, ця ситуація є «показовим уроком» для тих, хто вважає себе частиною команди, адже, на її думку, такі люди можуть втратити підтримку, якщо перестануть виконувати покладені на них політичні завдання.
Вона не вказала, хто саме є «ляльководом». Втім, «Перший сайт Юрія Ричука» звернув увагу, що депутатка проілюструвала свій допис фотографією команди «За майбутнє» та вказала локацію «Цюрих, Швейцарія», що може вказувати на Ігоря Палицю, оскільки той жив у Швейцарії.
У полтавському кейсі про політичний підтекст подій заявляв згаданий вище депутат Юрій Бражник. Після обшуків у квітні він написав у Instagram, що не вірить у випадкові збіги:
“Петиції, слідчі дії, резонансні початки розслідувань, що «випадково» опиняються у телеграм-пабліках ще до будь-яких юридичних оцінок, лише короткий перелік дій, мета яких силою впровадити військову адміністрацію у місті. У місті, де рада спроможна, де не ведуться активні бойові дії, де допомагають військовим і при цьому утримують місто, хай і бюджет обмежений.”.
Депутат також додав, що “мати політичні амбіції — нормально. Ненормально — досягати їх будь-якими методами, підриваючи довіру до місцевого самоврядування, особливо – під час війни”, втім, не уточнюючи, про чиї саме амбіції йдеться.
Парламентський тупик
Коріння нинішньої регіональної кризи, ймовірно, варто шукати під куполом Верховної Ради. За даними “Української правди“, станом на початок 2026 року реальне стабільне ядро монобільшості «Слуги народу» скоротилося до 120–130 депутатів (із 254 обраних у 2019 році), що унеможливило самостійне ухвалення законів.
Раніше, як зазначають журналісти, “Слуга народу” могла розраховувати на 170–180 голосів усередині фракції та компенсувати нестачу підтримки за рахунок ситуативних союзників. За даними журналістів, дібрати голоси “Слуга народу” могла за допомогою групи “Довіра” олігарха Андрія Веревського (плюс-мінус 20 осіб), групи Ігоря Палиці “За майбутнє” (10-15 осіб), за допомогою нардепів з орбіти олігархів Сергія Льовочкіна та Дмитра Фірташа, а також невеликої групи Вадима Столара з решток ОПЗЖ.
Варто вказати, що народного депутата Олега Кулініча видання «Українська правда» пов’язує з одним із найбагатших українців — власником Kernel Group Андрієм Веревським. У 2021 році Кулініч у коментарі називав Веревського своїм другом, водночас заперечуючи вплив бізнесмена на політичну групу. Однак журналісти відзначали, що група «Довіра» зі своїми приблизно 20 голосами неодноразово підтримувала «Слугу народу» у ключових парламентських голосуваннях. І, за словами джерел УП, це могло бути пов’язано з домовленостями саме з Андрієм Веревським.
Як повідомляв рух “Чесно” , у 84% голосувань більшість “слуг” і представників “Довіри” натиснули однакову кнопку під час голосування.
Однак у липні 2025 року почалися проблеми. Ситуація всередині Верховної Ради розвивалася за сценарієм затяжного піке:
- Липень – вересень 2025 року: дисципліна голосувань погіршилася після початку протистояння з антикорупціонерами. У вересні 2025 року “Українська правда” повідомляла, з посиланням на джерела, що у “Слуги народу” виникли проблеми із “За майбутнє” та лідером Ігорем Палицею, оскільки “їм обіцяли, що все буде тихо і гладко, потім кинули“. У “Слузі народу” говорили, що готувалися до того, що перед важливими голосуваннями депутати від “За майбутнє” будуть “хворіти” / зникати / їхати на похорони / тощо. Напруга виникла і з «Довірою» через так звані «соєві правки»: влада начебто обіцяла підтримати вигідні для аграрного бізнесу зміни ще в липні 2025 року, але закон підписали лише 2 вересня.
- Листопад – грудень 2025 року: ситуація ще погіршилася після гучного скандалу «Міндічґейт». А після того, як в грудні НАБУ почало вручати підозри щодо «тіньових зарплат», як передає “Українська правда“, народні обранці почали керуватися логікою «краще взагалі ні за що не голосувати, ніж потім до мене прийде НАБУ».
- Кінець листопада 2025 року: Президент звільняє керівника свого Офісу Андрія Єрмака, що зруйнувало стару систему контролю над Радою.
Після цього головним іспитом для залишків «монобільшості» стало ухвалення державного бюджету на 2026 рік. Опозиція в особі «Європейської солідарності», «Батьківщини» та більшої частини «Голосу» (за винятком Таміли Ташевої) відмовлялася підтримувати документ.
За інформацією “Української правди“, цілий тиждень прем’єр-міністр Юлія Свириденко проводила закриті зустрічі з усіма фракціями та групами: “навіть тими, які точно голосувати не планували: десь збирали “хотілки”, десь шукали компроміси, когось просто треба було “уважити”. Зрештою, держбюджет-2026 назбирав 257 голосів. Забезпечили їх, за даними журналістів, неформальна коаліція “слуг”, “полонених” із уламків ОПЗЖ, олігархічних груп “Довіра” і ті із “За майбутнє”, хто доїхав до Ради.
На цьому тлі особливої ваги набувають події на Волині та Полтавщині — територіях, де саме ці депутатські групи мають значний вплив.
Замість післямови
Юридичних доказів або офіційних документів, які б пов’язували кадрові призначення в областях із голосуваннями у Верховній Раді, наразі немає. Усі заяви про кулуарні домовленості залишаються на рівні політичних припущень та журналістських версій.
Проте важко ігнорувати очевидну тенденцію: у міру того, як центральна влада втрачає самостійний контроль над Радою і шукає додаткові важелі підтримки, вплив регіональних бізнесових та політичних груп на місцях об’єктивно посилюється. Синхронність, із якою вмикаються державні перевірки та правоохоронні органи, дає аналітикам вагомі підстави припускати поступову зміну балансу сил у регіонах.
Центральна влада змогла розв’язати свої тактичні проблеми в Києві та втримала критично важливі голоси. Проте платою за цей парламентський спокій, схоже, могла стати ситуативна «феодалізація» українських міст.
Водночас питання, чи принесе такий обмін хоч якусь вигоду простим мешканцям громад, чиї інтереси знову опинилися в залежності від великої політики, наразі залишається відкритим.
Читайте також: Полтавська облрада у 2025 році віддала майже весь бюджет на піар одному телеканалу — рух «Чесно»
